Звучит, как притча, но, клянусь, что не придумал. Передаю, как увидел.
На многих предприятиях в Израиле стоит прибор, в котором карточкой работник отмечается, когда приходит на работу и во сколько уходит. На основании этих часов, проведенных на работе, ему потом зачисляют заработанную плату. Никогда не видел, чтобы сабры стояли в очереди к этому прибору: человек пришел, отбился и пошел на рабочее место. Когда пришел, тогда и отбился. Но только русские репатрианты стоят в очереди и здесь, потому что им строго наказано - отбиваться только в определенное время (компания не будет платить лишние деньги).
У нас на работе приходят к шести часам утра (кто без пяти, кто без десяти минут шесть) и стоят ждут, пока не наступит желанное время. Тогда все гурьбой бросаются к аппарату и стремятся отбиться как можно быстрее, пролезая руками через головы друг друга, чтобы не дай Бог, не опоздать на минуту (ведь тогда меньше заплатят).
Однажды мне это надоело - стоять, как пионер на посту у знамени, и ждать, пока секундная стрелка обежит круг, взял и пробился раньше времени (тем более, что я на пару минут раньше и ухожу с работы, чтобы успеть на автобус). Очередь зашикала. Говорю - вам не надоело ждать секундную стрелку?
Один мужик из очереди отвечает - начальство прикажет, еще не то будешь делать.
- А если прикажет пойти в болоте утопиться?
- Значит, пойдем и утопимся - за всех ответил мужик.
Праздничный тост (цензурный и полит корректный).
Евреи, поднимем бокалы за наш народ! За сабров, которых Б-г вывел из египетского рабства на свободу и ввел в Землю, текущую молоком и медом.
Выпьем и за новых репатриантов, которые еще только попали в рабство и поэтому не вкусили ни молока, ни меда. Выпьем за то, чтобы они тоже стали свободными! Амен!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
